* * *

"- Есть ли у вас план, мистер Фикс?

- У меня есть три мешка отличного плана!"

(с) Жюль Верн (Мистер Фикс)

“Залежність – це невідпорна потреба в чому-небудь.” Залежність – це погано. Переважно це тягне за собою цілий шлейф негативних наслідків, причому зачіпає цей шлейф не лише “залежну” людину, а і багатьох інших. “Усвідомлення залежності – перший крок до твоєї свободи,” – пишуть розумні книжки. Перший крок я вже зробила. Усвідомила. Тільки чомусь замість радості з приводу того, що я вже на півдорозі до своєї свободи, в душу закрались сумніви...  Бо що як я хочу навпаки? Тобто, хочу трохи тієї своєї свободи втратити...

Так, я визнала залежність. Хоча я і не можу сказати, коли я отримала першу “дозу” і в якій формі. Дилер трапився дуже професійний, мабуть. Бо він не бере грошей за кожну наступну дозу емоцій, яку мені виділяє, і не чекає, щоб я попросила ще. Бо замовити емоції неможливо – їх не розділиш на порції і не загорнеш в подарунковий папір. І не скажеш же: “Вибач, на сьогодні з мене досить позитиву від тебе, у мене вже перевищено ліміт.” Бо хіба буває передозування приємними емоціями???

Безглузде запитання, на яке відповідь можна отримати тільки емпіричним шляхом. Тільки я от не зовсім вловила, коли саме я на той експеримент погодилась, і не пригадую, щоб мене попереджали про його тривалість і побічні ефекти...