Є така народна мудрість, яка каже, що
наймиліше у світі – сон. Це така нісенітниця... По-перше, сон забирає третину
життя. Просто так. Як висловлювалась одна мудра сова: “БеЗвоЗдмеЗдно!” Ні, ну я
розумію там – відновлення сил, різні важливі фізіологічні процеси... Байдуже.
Бо я вже проспала 10 років. 3650 днів. 87600 годин. 5256000 хвилин...
А по-друге, я починаю заздрити людям,
які не бачать снів. Чи може бачать, але не пам’ятають тих нічних марев. Може,
комусь навпаки цього не вистачає, але я б із задоволенням віддала комусь свій
“щасливий квиток” на всі ці допрем’єрні покази, на яких я – єдиний глядач.
Причому в першому ряду, так щоб не пропустити жодних спецефектів і кожною
клітинкою тіла відчути і оцінити майстерність Морфея в галузі кінематографії...
Це я, звичайно, гіперболізую. Нездара він. Плутані сюжети, недоречні декорації,
абсурдні репліки акторів. Переважно беззмістовні короткометражки. Але, як кажуть,
лише деталі мають значення...
Саме богу сновидінь повинно належати звання
основоположника символізму, а французи там абсолютно ні до чого. Однієї
яскравої деталі у сні достатньо для того, щоб моментально прокинутись, відчувши
як тілом побігли мурашки аж до оніміння в кінчиках пальців, і щоб стало
зрозуміло, що цей фільм хоч і не номінуватиметься на Оскар, але отримає свою
нагороду у вигляді втілення в життя... І що найголовніше – в МОЄ життя! Морфей
безцеремонно пхається в мою реальність, в мій світ, в МОЄ кіно! І всі поради знайомих
на зразок “Ти себе тільки не накручуй...”, “Сон нічого не значить, поки ти в
нього не віриш...”, “Дурень спить – дурне сниться... ” – це все до лампочки, бо
процес уже пішов. Світ навколо мене вже відчуває мій страх, як пси відчувають
викид адреналіну наляканого перехожого. І усі намагання втекти чи заховатись тут
марні. Безглузді спроби змінити хід подій тільки прискорюють момент, коли я
усвідомлю: “Саме цього треба було чекати...” Хтось може називати це особливим
даром. А я просто ненавиджу такі свої сни. І я не хочу нікого бачити у снах. І
я не поділяю захоплення поетів такими мотивами – зачовгали вже цю тему до
неможливого.
Не приходьте до мене уві сні. Ніхто. Бо
після таких снів я боятимусь зустрітись з вами наяву...
