Такоє...

Чомусь здавалося, що найкращий вихід із ситуації – це просто забути про все, викинути з голови і жити собі  далі, зробивши вигляд ніби нічого не було. Але тут усе набагато складніше ніж, наприклад, з пам’яттю комп’ютера. Не існує ніякої комбінації подій і вчинків еквівалентної комбінації клавіш «Shift + Delete». І мозок не дефрагментований, щоб можна було якусь його частину взяти й відформатувати… Це так – грубо говорячи мовою інформаційних технологій…

Ще й як навмисно – часто саме ті люди, від яких сподіваєшся чогось нового, не пов’язаного з твоїм минулим, умудряються поцілити в «десятку» і зачепити за живе самі того не сподіваючись… Я знаю – це ненавмисно. Просто у мене занадто багато асоціацій з минулим. Занадто багато всього було в тому минулому, щоб отак просто взяти і забути. Не вийде нічого. Треба просто навчитись з цим жити. Навчитись не реагувати на випадкові фрази, фотографії, співзвучні імена і знайомі риси обличчя. У мене вже, як правило,  виходить. Я вже вмію про все це жартувати. Ще б навчитись серце своє обманювати, щоб воно не забувало битись в потрібному ритмі…

Життя - це гра без правил...

Лютий 2007

 

Кожен мріє в дитинстві про крила,

мріє птахом злетіти в небо,

а дорослі кричать: «Все це казка!

По землі всім ходити треба!

Раз тих крил не дано вам від Бога,

коли люди ви всі, а не птахи,

вам земні лиш топтати дороги,

грати в гру «Переможці й Невдахи…»

Тільки правил ніхто не пояснює –

це вже стало рефлексом вродженим:

раз людина – вмій бути звіром,

перемога – по трупах сходження.

Виручати слабших – не прийнято

і нічийний рахунок – не гоже.

Боротьба до останнього подиху:

хто нахабніший, той переможе.

А до тих, хто позаду, всім байдуже,

всі по зламаних долях ходять,

але інколи кожен очі

мимоволі до неба підводить…

І шкодує, що сам не вміє

полетіти з ключем журавлиним,

що у клітці похмурих буднів

його мрія дитяча гине.

А отак би крила розправити

і кружляти високо в небі –

там немає кого обманювати,

й лицемірити там не треба…

І бояться усі наважитись

вилітати з кліток відкритих:

це ж так просто – казати правду,

жити чесно й щиро любити!!!

Нотатки на полях: Януш Леон Вишневський

"Самотнім буваєш лише тоді, коли на це є час."

"Може, найважливішим не є хотіти лягти з кимось у ліжко, але хотіти встати зранку наступного дня і заварити один одному чаю?"

"Парфуми - це як новина, яку хочеш повідомити. Для цього не потрібно жодної мови. Можна бути глухонімим, можна бути з іншої цивілізації, але однак зрозумієш цю новину."

"Жінки живуть спогадами. Чоловіки тим, що забули."

"Запису болю в одному просторі пам'яті не можна стерти записами щастя в інших."

"Кохання носить у собі записане страждання, якого не уникнути, хоч би при розлуках."

"Кохання може існувати без взаємності. Дружба - ніколи."

"Навіщо людям психотерапевти? Хай би просто частіше ходили до перукаря."

"З-поміж усіх вічних речей кохання триває найкоротше."

"...Її чоловік був як ідентифікаційний номер у паспорті. Хтось його призначив і просто часом треба його десь вказувати..."

"Люди часом прагнуть розлучатися, щоб могти сумувати, чекати й радіти поверненню."

"Може це так є, що жінка, маючи такий шанс, хоче бути найважливішою в житті якнайбільшої кількості чоловіків. Але до часу. Жінка може кохати одночасно двох мужчин доти, доки один з них не зорієнтується."

"Люди рухаються по призначених долею чи провидінням - однаково як це назвати - трасами. На одну мить вони перехрещуються з нашими і йдуть далі. Більш ніж рідко і лише поодинокі залишаються на довше і хочуть іти нашими трасами. Однак трапляються й такі, які присутні достатньо довго, щоби хотілося їх затримати. Але вони йдуть далі..."

"На думку більшості іммунологів, смуток і біль можуть так само вбити як віруси."

Нотатки на полях: Юрко Покальчук

"Любов - трохи ширше і більше почуття, ніж кохання, бо любов і до брата, і до матері, і до друга - це широке гуманне почуття добра, а кохання - це конкретна емоція, напряму пов'язана з прагненням іншого тіла."

("Паморочливий запах джунглів")

"Втрата таємниці - втрата значної частини почуття. Приватне життя - інтим, право любити кого хочеш і не складати звіту перед довкіллям, яке сумно чекає нової жертви, щоби її розгризти і виплюнути."

("Паморочливий запах джунглів")

"Колись Гайдеггер сказав, що емоції людини можна умовно поділити на почуття дня і почуття ночі. І хоч людина над усе прагне набути і пережити почуття дня - радість, піднесення, - тільки почуття ночі - біль і печаль олюднюють особистість, заглиблюють у ній відчуття світу і себе, пробуджують співчуття до інших. Бо лиш той, хто спізнав біль, може зрозуміти біль іншого, лиш той, хто спізнав втрату, може зрозуміти, що таке втрата, може боятись втратити."

("Світло і темінь почутів")