... А тоді раптом клубок підкочується до горла і сльози в очах, але ти в останню мить згадуєш ідіотську смішну історію, яку можна розповісти, щоб був привід розсміятись до сліз... бо ти знаєш, що ці люди, що поруч з тобою, просто не повинні мати зіпосваний настрій через якісь твої мізерні проблеми. Або ти знаєш, що тим людям немає ніякого діла до того, що у тебе все валиться з рук, що ти не знаєш, за що взятись, бо не маєш стільки рук і маєш лише 24 години у добі, третину з яких ти спиш. Принаймні вони так думають. І вони би точно не зрозуміли, з якого дива нормальна доросла людина купує собі дитячі книжки про мумі-тролів... Насправді, хоча б заради того, щоб прочитати, що "То лише мерзотникам у житті не щастить...", а все, що з нами трапляється - то просто, щоб не було в житті нудно...