Такі собі асоціації...

Білі паперові квіти, прикріплені до виламаної вишневої гілки, яка не встигла зацвісти, бо весна була якась пізня, кольорові повітряні кульки, які так класно надуваються за допомогою пилососа а потім так само класно проколюються найдовшими в’язальними спицями (і не лопають!!!) або труться газетою і чіпляються до стелі (і не падають!!!), маленькі червоні прапорці, які так обов’язково треба брати з собою на демонстрацію, і повне нерозуміння того, чому на нашому будинку не чіпляють великих червоних прапорів, таких як на багатьох інших будинках... Отакі у мене й досі є асоціації з днем 1 Травня. Спозаранку всі урочисто (примусово) йдуть на центральну вулицю, створюють там радісну атмосферу. Її, власне, створювали кольорові кульки і прапорці, а не ті “всі трудящі”, що або йшли чи їхали у колоні, уособлюючи всі можливі в смт напрямки “труда”, або створювали масовку на тротуарах, але в переважній більшості думали про можливість якомога швидше перенести це “святкування” десь на город, де ще не орано й не саджено... Ще досить холодно, щоб ходити босоніж, але вже досить тепло, щоб одягнути нове яскраво-жовте як кульбаба плаття, щоб тебе було видно здалеку, а потім як мінімум влізти тим платтям у свіжо пофарбований паркан і як максимум грепнутись десь на асфальт і побити до крові коліна, щоб не кортіло більше в коротких платтях ходити ;) Ну і правильно - в платті незручно лазити по дереву на хату, а звідти ж так багато всього можна побачити...

Закінчився ще один день першого травня. Тепер я навіть рада, що на нашому будинку не вішали тоді червоних прапорів. Червоніти в той день на подвір’ї могли лише тюльпани – різні і багато. За це я їх і люблю, навіть не зважаючи на те, що мені так ніколи і не вдалось побачити, як вони вранці розкриваються – то, мабуть, у мене тоді терпіння було замало довго над ними сидіти). Суті самого свята трудящих я так ніколи і не второпала – нікудишнє було в нашій сім’ї політичне виховання дітей, я досі дивуюсь, як мене прийняли в перший клас, коли я не знала, що наша країна – Радянський Союз, а наш вождь – Ленін, і кілька перших тижнів у школі ранкова політінформація (тепер такого щастя в школах немає) перетворювалась на суцільний жах і нерозуміння того, як це всі решта діти знають, хто такий Володя Ульянов, а мені про нього нічого не сказали! Я тоді ще й багато всього іншого не знала, але не знати імен родичів, яких забрали до Сибіру, було нормально, а от не знати вождя пролетаріату – ганьба... Але я не про те.
Для мене завжди 1 Травня– це просто перший день мого улюбленого місяця. Коли цвітуть мої улюблені квіти. Коли цвітуть каштани в моєму улюбленому місті. Коли цвіте бузок і по-особливому пахне після грози. І кожного року по-наївному віриться, що цей травень обов’язково буде ще особливішим за попередній...