Такоє...

Чомусь здавалося, що найкращий вихід із ситуації – це просто забути про все, викинути з голови і жити собі  далі, зробивши вигляд ніби нічого не було. Але тут усе набагато складніше ніж, наприклад, з пам’яттю комп’ютера. Не існує ніякої комбінації подій і вчинків еквівалентної комбінації клавіш «Shift + Delete». І мозок не дефрагментований, щоб можна було якусь його частину взяти й відформатувати… Це так – грубо говорячи мовою інформаційних технологій…

Ще й як навмисно – часто саме ті люди, від яких сподіваєшся чогось нового, не пов’язаного з твоїм минулим, умудряються поцілити в «десятку» і зачепити за живе самі того не сподіваючись… Я знаю – це ненавмисно. Просто у мене занадто багато асоціацій з минулим. Занадто багато всього було в тому минулому, щоб отак просто взяти і забути. Не вийде нічого. Треба просто навчитись з цим жити. Навчитись не реагувати на випадкові фрази, фотографії, співзвучні імена і знайомі риси обличчя. У мене вже, як правило,  виходить. Я вже вмію про все це жартувати. Ще б навчитись серце своє обманювати, щоб воно не забувало битись в потрібному ритмі…